П’ЯТДЕСЯТНИЦЯ

Величне свято П’ятдесятниці – походить з історії спасіння стародавнього Ізраїля. У тому святі пригадувалося ізраїльтянами про укладення угоди з Богом. Бог з ними уклав Заповіт – і власне тоді вони стали Вибраним Божим Народом. Отож, цей день ізраїльтяни відзначали особливо.

В п’ятдесятий день після Пасхи Ісус став в храмі і голосно закликав: “Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є. Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!” Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.” (Ів. 7, 37-39). Коли ж тоді відбулося перше прийняття Святого Духа, перше Зіслання Святого Духа?

Найперше тоді, коли Ісус прославився, і з Його пробитого списом ребра потекла кров і вода як символ мученичого і загального хрещення. У Тайні Хрещення людина отримує Святого Духа, людина очищується від первородного гріха, також і від всіх особистих гріхів. У Тайні Хрещення людина усиновляється Богом і дістає цю воду, яка тече джерелом у життя вічне, тобто Духа Святого. Це має велике значення для кожного з нас. Це перше прийняття Святого Духа.

Друге прийняття Святого Духа – це подія, яка сталася у день Воскресіння Ісуса. Ввечері, коли зібралися Десять апостолів, став Ісус посеред них і сказав: “Мир вам!” Як мене послав Отець, так я посилаю вас.” Це промовивши, дихнув на них і каже їм: “Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються” (Ів. 20, 21-23).

Слово “дух”, в єврейській мові “руах”, має різні значення. Це слово означає дух, дихання, вітер, а також і Податель життя.

Знаменитим є випадок, а власне традиція передання Святого Духа у Єгипті. Олександрійський патріарх бере перед себе жбан і, дихнувши в нього, міцно закриває. Жбан подає посланцям, які йдуть вздовж Нілу аж до Ефіопії, де відбуваються вибори Голови Церкви, Предстоятеля Церкви. Новообраний Голова і Отець Помісної Церкви не може приступити до виконання свого уряду, поки не візьме той жбан, не відкриє його і не втягне в себе оце Дихання. Цей обряд не просто символізує передання тих ласк, дарів Святого Духа, але є необхідною частиною виконання уряду Голови Помісної Церкви в Ефіопії.

Ісус Христос в розмові з Никодимом каже: “Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, але не відаєш, звідки приходить і куди приходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.” (Ів. 3, 8).

З цього пізнаємо, що Дух Божий – це Той, Хто подає життя. Він приходить і відходить. Пригляньмося ближче до сторінок Святого Письма. Вже в описі початку творення світу сказано, що, коли земля була ще тільки створена і вся була у хаосі, то Дух ширяв над водами. Він, мовби вітер, носився над водами. Там, де Він пронісся, поставало життя, формувалася суша, росли кущі та дерева, трава та зілля. Життя повставало тільки тоді, коли Дух, ширяючи над водами, подавав життєдайну силу. Дух Божий є Духом Животворящим (пор. Бут. 1, 2).

У видінні, яке мав пророк Єзекиїл, сказано: “Вивів мене Господь у дусі й поклав мене серед долини; долина ж та була повна костей… Тоді сказав до мене: “Проречи над цими кістками й скажи до них: Ви, сухі кістки, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог до цих костей: Ось я введу в вас дух, і ви знову оживете. Я обкладу вас жилами, ви проростете тілом, я вкрию вас шкірою, вкладу в вас дух, і знову оживете, і зрозумієте, що я – Господь.” Я прорік, як мені було наказано; і як я пророкував, виник шум, і ось настав рух, і кістка до кістки стала наближатись! Глянув я – як ось на них жили, і поросли вони тілом, а зверху вкрила їх шкіра, та не було в них духу. І він сказав до мене: “Проречи до духу, проречи, сину чоловічий…” І я прорік, як він заповів мені; і ввійшов до них дух, і вони ожили та повставали на ноги – сила-силенна люду.” (Єз. 37, 1-10).

З цього видіння пророка пізнаємо: Дух – це Той, Хто животворить, Той, Хто в кінці світу оживить кості усіх спочилих від віку, усіх померлих від Адама. Отож, Дух є Духом Животворящим.

У день свята П’ятдесятниці, апостоли зібрались у Єрусалимі, в тій самій світлиці, де вони споживали Тайну Вечерю, де Ісус перемінив хліб і вино у Своє Тіло і Кров. Вони зібрались у тій самій світлиці, де з’явився їм Ісус після воскресіння і сказав: “Мир вам!.. Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються.” (Ів. 20, 19-23). Вони перебували у тій самій світлиці та в молитві очікували Того, про Кого говорив Христос: “Коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду” (Ів. 16, 13). І, перебуваючи в молитві разом із Пречистою Дівою Марією, вони раптом почули немовби двиготіння небес. Шум і буря немовби скотилися з неба, і спали на них вогненні язики. І вони почали говорити різними мовами.

Історія Зіслання Святого Духа скеровує нас до стародавнього Вавилону. У стародавньому Вавилоні люди сказали: “Ану збудуймо собі місто і вежу з верхом до неба та й утворім собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі.” І стали будувати Вавилонську вежу, а всі вони говорили однією мовою, розуміючи один одного. Та Господь, бачачи їхню гордість, промовив: “Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного.” (пор. Бут. 11, 1-9). Ті, котрі говорили однією мовою, одними словами, через ненависть, розбрат розійшлися. А Вавилонська вежа залишилась недобудованою. Святе Письмо говорить, що Дух Божий зійшов і змішав їхні мови.

У події П’ятдесятниці Дух Святий сходить на апостолів. І ті, що зібралися в Єрусалимі з різних куточків землі, розмовляючи різними мовами, почули кожен свою мову, а навіть діалект. Вони почули на слух мову народу, від якого вони прийшли. І це було дивним для них. Дар “мов” був даний апостолам, щоби прихилити народи до Церкви Христової. Тому цей день П’ятидесятниці і називається Днем народження Церкви.

У Вавилоні люди розпорошилися, бо Бог змішав їхні мови, А у події Зіслання Святого Духа Бог дає дар мови, щоб ми Бога пізнали та щоб з’єдналися. Бог дає апостолам у події Зіслання Святого Духа мову Христа, мову любові і доброти.

У день свята П’ятдесятниці, коли Святий Дух сходить і обновляє лице землі, ми просимо: “Святий Душе, зійди! Святий Душе, наш розум просвіти! Святий Душе, нас у вірі утверди!

Роман ВАСИЛІВ, парох церкви святої Анни, декан Бориславський

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *