Добрий день, Валерію Петровичу! Рада нашій першій зустрічі та знайомству. Дякую, що знайшли час і погодилися на розмову.
Добрий день, Христино! Навзаєм радий знайомству і вдячний за увагу до мене як особистості та до нашого навчального закладу.
Розкажіть нашим читачам про себе. Хто Ви? Звідки родом?
Я народився у селі Уріж на Дрогобиччині. Моє життя з самого початку було пов’язане з мальовничим краєм. Саме тут сформувалося моє бачення освіти, культури та роботи з людьми. Перша освіта педагогічна. Я вчитель загальнотехнічних дисциплін та фізики. Моя педагогічна діяльність розпочалася у Самбірському районі. Коли я прийшов працювати, мені запропонували дві школи, а саме: у селах Монастирець і Вільшаник. У Монастирці була краща будівля, але складніший колектив. У Вільшанику ж навпаки — приміщення було скромніше, зате колектив дружний і перспективний. Я зробив вибір на користь людей. Як на мене, будівлю можна швидше і легше побудувати, а хороший колектив створити набагато важче.
У 1985 році я став директором Вільшаницької школи. За 22 роки роботи нам вдалося зробити дуже багато. Школа стала середньою (до того була восьмирічною). Побудували два нові корпуси, котельню, провели газ. З’явився комп’ютерний клас. На той час це була справжня новинка і розкіш. Нашу школу почали ставити в приклад. Мої учні й сьогодні підтримують зв’язок зі мною. Внучка також навчалася у цій школі. Люди пам’ятають цю працю і досі дякують.
Крім освітньої діяльності, я також був активний у громадському житті. Три скликання був обраний депутатом Самбірської районної ради, з яких два – очолював комісію з питань освіти. Також був депутатом Дрогобицької районної ради.
Однак з часом все більше почав розуміти, що мене цікавить мистецтво. Тому здобув другу вищу освіту у Національній академії керівних кадрів культури і мистецтв за спеціальністю дизайнер.
Я дуже люблю свою роботу і відчуваю задоволення від результатів праці. Мабуть, саме ця відданість роботі й була відзначена державою. Указом Президента України від 28 вересня 2017 року №286/2017 мені присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України».
Ви очолюєте заклад із 2007 року. З якими планами прийшли на цю посаду?
Моє головне завдання – продовжувати втілювати ідеї Еммануїла Миська. Талановитим дітям допомогти розкривати свої мистецькі здібності. Я переконаний – саме у гірських селах часто народжуються дуже обдаровані діти. Вони мають особливе відчуття природи, кольору.
Сьогодні у нашому ліцеї навчаються діти з різних куточків області — Самбірщини, Старосамбірщини, Турківщини, Дрогобиччини, Стрийщини. Наш край, земля Івана Франка, багатий на таланти. У ліцеї працює досвідчений педагогічний колектив. Серед викладачів є члени Спілки художників України. Навчання відбувається за двома напрямками: загальноосвітні предмети та художні дисципліни (рисунок, живопис, композиція, історія мистецтва).
Розкажіть більше про історію ліцею.
Наш заклад належить до спеціалізованої мистецької освіти. Він функціонує з 1992 року. Спочатку це була спеціалізована школа-інтернат художнього профілю «Мала академія мистецтв». У 2023 році школа отримала сучасну назву — Комунальний заклад Львівської обласної ради «Підбузький мистецький ліцей імені Еммануїла Миська».
Ліцей носить ім’я Еммануїла Миська. Що означає ця постать для закладу?
Це надзвичайно цікава і відома особистість. Еммануїл Мисько народився на території сучасної Польщі. Його шлях у мистецтво почався майже випадково. Одного разу він відвідував у лікарні хворого батька і, сидячи поруч, робив невеликі замальовки. Це помітив один із пацієнтів палати і сказав, що хлопець має талант. Саме цей випадковий чоловік познайомив юного Миська з відомою львівською художницею Оленою Кульчицькою. Вона допомогла йому вступити до художнього училища (сьогодні – коледж імені Івана Труша). Згодом Еммануїл Мисько став видатним скульптором, академіком, тричі був ректором Львівської академії мистецтв та лауреатом державної нагороди – Національної премії імені Тараса Шевченка.
Еммануїл Мисько народився у селі і добре розумів, що сільські діти не мають можливості для розвитку творчих здібностей. Саме тому прагнув створити умови для обдарованих дітей з гірської місцевості. У 2010 році за моїми сприяннями нашому закладу офіційно було присвоєно ім’я академіка Еммануїла Миська.
Валерію Петровичу, якою є співпраця ліцею зі Східницькою селищною радою?
Нашою співпрацею я щиро задоволений (усміхається). Незважаючи на те, що ми не є комунальною установою селищної ради, апарат управління завжди підтримує нас у важливих питаннях. Якщо виникає потреба чи проблема, я звертаюся до селищного голови Івана Євгеновича, який на все реагує та допомагає. Наприклад, стало гарною традицією, що на святі Останнього дзвоника відмінники навчання отримують грошові винагороди за високі досягнення у навчанні від очільника громади, який є почесним гостем і особисто нагороджує кращих із кращих. Для учнів це потужна мотивація, усвідомлення того, що їхні знання цінуються. Іван Євгенович дуже розумний керівник і високо цінує розумних учнів. Ми також вдячні за отриману матеріальну допомогу. Для навчального закладу така підтримка є дуже важливою.
Які досягнення ліцею вважаєте найважливішими?
Найголовніше досягнення — це успіхи учнів і випускників. Багато наших випускників вступають до провідних мистецьких закладів України: Львівської національної академії мистецтв, Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, Львівського коледжу декоративного і ужиткового мистецтва ім. Івана Труша, Національного університету «Львівська політехніка», Київського національного університету будівництва та архітектури, а також до ВНЗ Кракова і Варшави. Учні постійно беруть участь у міжнародних і всеукраїнських конкурсах, виставках, мистецьких форумах і дуже часто стають переможцями. Щороку ми організовуємо виставки у різних містах області.
Також наші випускники працюють викладачами мистецьких дисциплін у Львівській національній академії мистецтв та інших ВНЗ, у ЗЗСО, архітекторами, майстрами декоративно-ужиткового та сакрального мистецтва, займаються підприємницькою діяльністю з виготовлення художніх виробів, є учасниками виставок у країнах Європи.
А тепер розкажіть детальніше, як поетапно відбувається набір учнів?
Набір проводимо з 5 класу. Перед вступом діти проходять творчий конкурс. Тема заздалегідь не оголошується. Звичайно, це малюнок на вільну тему, але обов’язково там має бути присутня людина. Роботи оцінює комісія без зазначення прізвищ, щоб усе було максимально об’єктивно. Ми приймаємо до 120 учнів.
З якими труднощами сьогодні стикається мистецька освіта?
Найбільша проблема полягає у зменшенню кількості учнів. Через повномасштабну війну багато сімей виїхали за кордон. У нашому ліцеї кількість учнів зменшилась приблизно на 10%. Ще одна проблема — платні конкурси. Раніше участь у багатьох з них була безкоштовною, а зараз це обмежує можливості дітей із малозабезпечених сімей. Залишається серйозною проблемою доїзд учнів із гірських сіл Смільна, Жданівка та населених пунктів Турківської ТГ.
Які зміни та покращення відбулися у ліцеї за останні роки?
Завдяки сприянням і фінансуванню Львівської обласної ради та департаменту освіти ЛОДА в закладі було створено та обладнано чотири художні майстерні, встановлено сучасну чеську систему очищення питної води та стоків (Топаз), облаштовано сучасне укриття з опаленням, водопостачанням, вентиляцією, інтернетом, де учні мають можливість під час тривог продовжувати навчання та займатися в гуртках. Співпрацюємо зі спонсорами. Отримали два дизельні генератори потужністю 30 кВт, плитку для укриття, від міжнародної організації отримали ноутбуки, планшети, мультимедійний проектор, від благодійниці отримали автомобіль Volkswagen Caddy.
Що Вас найбільше надихає у роботі?
Направду, я вважаю себе щасливою людиною. Маю можливість працювати з талановитими дітьми та прекрасним педагогічним колективом. Я завжди кажу колегам і учням: кожен день потрібно
зробити щось корисне. Нехай це буде невелика справа, але якщо робити так щодня, то за рік назбирається великий результат.
Яким бачите ліцей через 5–10 років?
Однозначно, процвітаючим! Для цього найперше потрібен мир. Далі активна робота з учнями, популяризація ліцею, виставки, конкурси, дні відкритих дверей. Ми повинні мотивувати дітей розвиватися і вірити у власний талант. Я впевнений, що мистецький ліцей виховав, виховує, виховає нове покоління митців. Тут формується творча особистість.
Яке послання хотіли б залишити майбутнім поколінням?
Біблійна історія «Притча про таланти» повчає: Бог дає всім різні дари, і важливо вміло їх використати, примножити, а не закопати… Той, хто розвивається, отримає більше, хто не розвивається – втратить навіть те, що мав. Тому я бажаю майбутнім поколінням розвиватися! Один із напрямків розвитку – мистецький. Отже, мистецький ліцей – крок до великого мистецтва.
Філософ Дені Дідро колись сказав: «Нація, яка навчить своїх дітей малювати так само, як читати, писати і рахувати, перевершить інші нації у науці, мистецтві та ремеслах». Підбузький мистецький ліцей імені Еммануїла Миська служить саме цій меті. Наші учні та випускники — це майбутня художня еліта України.
Матеріал підготувала
фахівчиня з інтерв’ювання
Східницької селищної ради
Христина КАЦЮРИН
Додаємо частину творчих робіт молодих митців
