У самому серці українських Карпат, серед зелених пагорбів села Ластівка, розташувалося місце, де природа лікує, а бджоли — справжні терапевти. «Плай Довголіття» — це не просто пасіка, а унікальний оздоровчий комплекс, створений Василем Степановичем Демковичем. Інженер за освітою, мрійник за покликанням, він поєднав бджільництво, науку та любов до рідного краю, аби подарувати людям гармонію, здоров’я і віру в силу природи. У цій розмові пан Василь ділиться історією створення «Плаю довголіття», досвідом участі в міжнародних конгресах, вражаючими прикладами зцілення та планами на майбутнє.
Добрий день! Василю Степановичу, дякую, що погодились на інтерв’ю!
Добрий день! Вдячний, що зацікавились моєю історією та пасікою.
Пане Василю, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея створення «Плаю довголіття»?
Ідея створення «Плаю довголіття» народилася з мого багаторічного зацікавлення бджільництвом, природним лікуванням і бажанням поєднати знання різних науковців у практичному проєкті. Я надихався працями американського лікаря-натуропата Джарвіса, лауреата Нобелівської премії Іллі Мечникова, апітерапевта Бориса Охотського. У центрі моїх досліджень — унікальний феномен бджолиної матки, яка живе у десятки разів довше, ніж інші члени вулика, завдяки вуликовому мікроклімату, особливому харчуванню й біологічному полю. Це стало основою для мого висновку: створивши подібне середовище для людини, можна суттєво покращити здоров’я та якість життя.
Спершу я збудував апібудинок на 9 бджолиних сімей, а згодом – ще один будинок на 24 бджолині сім’ї з кімнатою реабілітації. Там можна дихати вуликовим повітрям через спеціальні пристрої для лікування бронхіальної астми, медитувати в кімнаті реабілітації та покращувати свій стан здоров’я.
Усе створено власними руками — від архітектури до ландшафтного дизайну. Моя освіта інженера-будівельника, досвід у деревообробці, знання з апітерапії та щире бажання зробити корисну справу дали змогу втілити цю ідею в життя. «Плай довголіття» — це місце, де люди можуть оздоровлюватися, відновлювати сили й відчути гармонію з природою.
В той час я дізнався про проведення Всесвітнього конгресу пасічників “АПІМОНДІЯ”. Вирішив подати заявку для участі.
Яким критеріям потрібно було відповідати для участі в конгресі?
Формальних критеріїв, як таких, не було. Основна вимога — щоб проєкт був дійсно унікальним, цікавим і гідним уваги іноземних гостей. Комісія шукала не просто пасіки, а місця, які можуть продемонструвати світовому бджільництву щось нове, особливе. Саме тому моя пасіка потрапила до програми — вона не має аналогів в Україні. Її оздоровча концепція, наукове підґрунтя та самобутня архітектура справили сильне враження.
На конгресі були представлені учасники зі 135 країн світу, і для мене велика честь, що саме «Плай довголіття» увійшов до переліку об’єктів, рекомендованих для відвідування. Це ще раз підтверджує, що навіть локальна ініціатива, зроблена з душею, може зацікавити весь світ.
Що Вас підштовхнуло почати займатись цією справою?
Поштовхом до занурення в бджільництво став мій покійний сусід, також на ім’я Василь Демків. Він мав власну пасіку, але ніколи не ділився знаннями — усе тримав при собі. Це мене завжди дивувало. Я постійно ставив собі запитання: “Чому він не хоче розповісти про свою справу?” І саме це стало для мене викликом — я вирішив самостійно розібратися в темі. Почав активно купувати спеціалізовану літературу, вивчав усе, що стосувалося бджільництва, апітерапії, історії лікування продуктами бджільництва.
Між нами з сусідом почали виникати справжні наукові дискусії. Деколи настільки гострі, що я брав книжку, відкривав конкретну сторінку й доводив свої слова фактами. Ще задовго до створення власної пасіки я вже читав лекції про бджільництво, поширював знання, пояснював, наскільки потужна сила в кожному бджолиному продукті.
Перший вулик я збудував у 1995 році, другий — у 2010-му. Моя мета була не лише займатись бджільництвом, а й показати всьому світу, що Україна має величезний потенціал у цій сфері. Через пасіку я демонструю нашу силу, нашу унікальність, глибину знань, які в нас є, і які ми можемо дати світу.
Чи приїжджають іноземні делегації, туристи?
Так, моя пасіка вже давно стала місцем міжнародного зацікавлення. До нас приїжджали делегації з Австралії, США, Туреччини та інших країн. Я займаюся цією справою близько 30 років зі своїх 67, і за цей час багато людей з-за кордону відвідали нашу пасіку, щоб на власні очі побачити унікальну методику апітерапії в дії.
Особливо вражені були турки — вони приїздили вже п’ять разів. Востаннє делегацію очолював сам Міністр сільського та лісового господарства Туреччини Ібрагім Юнакла. Туреччина — єдина країна у світі, де апітерапію офіційно включено до системи основної медицини, тоді як у більшості країн вона залишається частиною народної чи нетрадиційної медицини. Турецькі фахівці високо оцінили нашу модель пасіки й навіть просили мене приїхати до них та збудувати ідентичний реабілітаційний центр.
Вони згадували випадок із професором Мухсіном, який мав серйозні проблеми з серцем — частина серцевого м’яза була атрофована, і лікарі вже не давали надії. Але завдяки бджолиним продуктам, апітоксинотерапії та вуликотерапії він повністю відновив кровопостачання і повернувся до життя. Цей приклад лише підтверджує: апітерапія має величезний потенціал, який ми намагаємося розвивати й демонструвати світові тут, у Ластівці.
Як змінилась тенденція туристів до повномасштабного вторгнення і зараз?
До 2022 року потік туристів був значно активнішим. Часто це були сім’ї, які шукали не просто природи, а місця з глибшим змістом, де можна було поєднати відновлення тіла й душі. Приїжджали також іноземці.
Після початку повномасштабного вторгнення, на жаль, ситуація змінилася. Потік туристів зменшився. Іноземці бояться приїздити в Україну — навіть у безпечніші регіони. Проте, попри всі виклики, ми продовжуємо працювати, приймати гостей, зберігати атмосферу спокою та зцілення.
Чому саме село Ластівка стало місцем реалізації цього проєкту?
Я родом із Ластівки, і саме звідси почалося моє глибоке усвідомлення важливості збереження традицій, культури й природних багатств нашого краю. Саме тому реалізація цього проєкту тут — це не випадковість, а свідомий вибір. Я прагну не просто зберегти унікальність села, а й дати йому нове дихання, нові можливості для розвитку. Ластівка має великий потенціал — мальовнича природа, працьовиті люди, глибоке історичне коріння. На жаль, багато подібних сіл із часом занепадають, і мені не байдуже, аби так сталося з моїм рідним селом. Тому я вирішив інвестувати свій час, зусилля та ресурси саме сюди — аби Ластівка стала прикладом того, як можна поєднувати традиції з сучасними підходами, розвиваючи село і зберігаючи його душу.
Яке місце займає ваша пасіка у житті громади та як він впливає на розвиток села Ластівка?
Моя пасіка зроблена із душею. Вона об’єднує громаду, розвиває локальну економіку та сприяє екологічній свідомості. Вона стала своєрідним осередком активності — сюди приходять не тільки за медом, а й за знаннями, досвідом, спілкуванням. Люди з інших сіл і міст дізнаються про Ластівку саме завдяки пасіці — і приїжджають сюди.
Коли люди бачать, що з нуля можна створити щось путнє, що приносить користь і задоволення, у них з’являється віра у власні сили. Плай Довголіття допомагає формувати імідж Ластівки як сучасного села, яке не боїться змін і прагне розвитку.
Крім того, бджільництво відіграє важливу роль у збереженні біорізноманіття. Це турбота про природу, яку ми передаємо нашим дітям. Тому я вважаю, що пасіка стала не лише моєю справою життя, а й важливим інструментом розвитку і згуртування нашої громади.
Які основні послуги надає Ваш комплекс? Які захворювання можна вилікувати?
Основна послуга — апітерапія у вуликах-лежанках, де людина відпочиває, дихає вуликовим повітрям і піддається природним вібраціям, які створює бджолина сім’я.
Найкраще тут піддаються лікуванню:
Сьогодні велика частина уваги приділена реабілітації наших Захисників, які повертаються з фронту з виснаженими нервовими системами. Для них ця пасіка — місце відновлення та внутрішнього спокою.
За словами фахівців-реабілітологів, година-півтори перебування у вулику такого типу збільшує біополе людини у 5 разів. Біополе — це умовна енергетична «броня», яка захищає організм від зовнішніх впливів. Ба більше, вібрації вуликового середовища активізують омолодження клітин ДНК, що сприяє загальному оздоровленню й навіть уповільненню процесів старіння.
Які продукти бджільництва виготовляєте і реалізовуєте?
Мед — наш основний продукт, екологічно чистий, зібраний у гірській місцевості, багатий на ферменти, мінерали й антиоксиданти.
На території пасіки утримується 39 бджолиних сімей, а ще понад десяток — на додатковій пасіці неподалік. Загалом понад 50 бджолиних сімей, кожна з яких має свою матку і щоденно поповнюється приблизно на 2000 нових бджіл. Це живий, саморегульований організм, який щодня дає не лише мед, а й силу життя, яку ми передаємо далі — нашим гостям і пацієнтам.
Над чим працюєте зараз і що плануєте у майбутньому?
Наразі я зосереджений на реалізації важливого соціального проєкту — будівництва реабілітаційного центру для військовослужбовців у селі Ластівка. У моїй власності є гектар землі, де я планую створити простір, що сприятиме фізичному та психологічному відновленню захисників України. Одним із ключових напрямів майбутнього центру стане впровадження апітерапії — природного методу лікування та реабілітації із використанням продуктів бджільництва.
Моя мрія — збудувати повноцінний апітерапевтичний комплекс, який стане місцем сили, відновлення та підтримки для тих, хто ціною власного здоров’я і життя захищає нашу країну. На даному етапі ми активно працюємо над залученням інвесторів і партнерів, аби мати можливість завершити будівництво та запустити перші програми реабілітації. Вірю, що завдяки спільним зусиллям цей проєкт стане реальністю і принесе реальну користь нашим захисникам.
Матеріал підготувала фахівець з інтерв’ювання Східницької селищної ради
Христина Кацюрин
