ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Сучасна людина живе зацікавленням, інтересом, бізнесом. Коли вона має свій інтерес, своє зацікавлення, свій бізнес, тоді вона починає працювати, починає мислити, дає почин новим ідеям. Коли ж нема особистого, власного зацікавлення, то людина починає задавати питання: «А що мені з того? Що мені це дасть? Яка мені користь із того?» Сучасна людина дбає  тільки про інтерес, про користь, про відсотки, про бізнес.

В 1988 р. внаслідок неврожаю у Індії голодувало майже 20 мільйонів людей. США та Канада дали 750 тисяч тонн зерна для голудуючих. Але уряд Індії просив затримати цю передачу зерна, тому що ще багато  зерна вони мали у своїх зерносховищах, житницях. Чому?

Чому вони не хотіли дати людям їсти, коли 20 мільйонів голодує? Бо тоді не буде інтересу, не буде бізнесу, не буде зиску, не буде грошей. Не буде тієї високої ціни, по якій вони зможуть продати свій власний хліб.

Бачимо, що людина думає і дбає тільки про власну кишеню. Людина може навіть пустити слезу, чинить підступ, мордує, а навіть цілі народи втягує у війну, аби тільки мати зиск. Сучасна людина – це людина інтересу, зиску. І її  більше нічого не обходить.

Але ж чи таким повинен бути християнин? Адже любов до Бога повинна бути пов’язана з любов’ю до ближнього. Християнин повинен мати для себе взірцем Пречисту Діву Марію. Ось постать, яка показує нам, що життя людини не має бути зацікавленням для себе, тобто власної користі, але дбанням про ближнього.

Чи є такою  Пречиста Діва Марія? Очевидно, бо як тільки під час події Благовіщення ангел сповістив  їй про Єлисавету: «Ось родичка твоя Єлисавета – вона також у  своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк. 1, 36-37), то Марія негайно іде до неї, до своєї тітки Єлисавети.

Чому іде до неї?  Аби служити їй, бо тітка у старості своїй на схилі літ зачала сина, тобто  була старицею. Марія іде, щоби допомагати їй, щоби піклуватися про неї. Марія дбає не про себе, а про ближнього. Її зацікавлення в тому, аби допомогти  другій людині.

Ми бачимо подібне наставлення Марії і в Кані Галилейській, коли Вона вставляється, тобто просить за молодих наречених перед Своїм Сином. Здається, що навіть сама людина так  не переживає за себе, як Діва Марія переживає за цю родину. Виявляється, що молоді люди, які запросили гостей на весілля, серед яких був Ісус і Марія, так не переживали за себе, як Діва Марія переживала за них. Тому – то Вона підходить до Сина і говорить: «Вина не мають» (Ів. 2, 3).

Її слова – це не просто констатація факту, але це просьба. Просить про чудо. Просить, бо переживає за молодих. Не бажає, щоби була навіть тінь нарікання. Діва Марія входить у життя тих молодих людей Своїм піклуванням, дбанням про них.

Св. Бонавентура, говорячи порівняннями, твердить, що наскільки світло сонця сильніше за світло місяця, настільки милосердя Марії сильніше за те, яке Вона виявила до нас на землі. «Хто ж з людей, які живуть на землі, не пізнав добродійств сонячного світла?», – вигукує св. Бонавентура.

Св. Єпіфаній називає  Марію «многоокою», бо Вона, як турботлива Мати не спускає з нас очей на цій землі, аби рятувати нас у наших бідах. Діва Марія споглядає на світ милосердним оком. Вона піклується турботами кожної людини. Діва Марія є тією постаттю, яка є  в постійному піклуванні.

Один екзорцист, виганяючи демона із біснуватого, запитав злого духа, який багато балакав: «Скажи, а що робить Діва Марія?» Сатана відповів: «Входить і виходить». Хотів тим сказати, що наша Добродійка, наша Цариця постійно перебуває на землі, аби приносити людям ласки, і постійно входить до неба, аби занести туди наші клопоти, журбу, аби там вислухали наші молитви, аби заступитися за нас, вилити Свої прохання за нас до Господа. Діва Марія в постійному піклуванні за нас, бо Вона входить  і виходить, тобто дбає про нас.

Св. Андрій з Авелліно  слушно називає Її Розпорядницею небесного добра, Яка неустанно «керує» милосердям і випрошує всі ласки і праведним, і грішним.

Цар і пророк Давид у 34 псалмі говорить: «Очі Господні на праведників» (34, 16). Св. Альфон Лігоурі, засновник чину Редемптористів, говорить: «Очі Марії спочивають як на праведних, так і на грішних».

Очі Марії – це очі матері, а мати пильнує не лише, щоби дитя не впало, але й дивиться на нього, щоб піднести його, якщо воно перекинеться. Така клопітливість і турбота Матері Божої за світ.

Коли у видінні св. Бригіда побачила Діву Марію та Ісуса, то почула звернення Спасителя до Своєї Матері: «Мамо, проси Мене про що хочеш». Так Син у небі завжди звертається до Своєї улюбленої Матері, бо радіє, що може виконати Її прохання.

А про що ж попросила  Діва Марія? Св. Бригіда почула, як Пресвята Діва, відповідаючи Ісусові, сказала: «Прошу змилуватися над грішниками». Здавалося, що Вона сказала: «Сину, Ти настановив Мене Матір’ю Милосердя, Поішителькою грішників, Заступницею нещасних. А тепер Мені кажеш, щоб я висловила Свої прагення. Та ж про що можу Тебе просити, як не про те, щоб Ти змилосердився над нещасними?»

Св. Єронім зауважує, що уже під час Свого земного життя Пресвята Діва мала таке милостиве і чутливе серце до людей, що не було на землі людини, яка б так переживала за свої  власні нещастя, як Марія вболіває за інших.

Прислів’я «Honores mutant mores» («Почесті змінють людину») не відноситься до  Марії. Це твердження  справджується тоді, коли йдеться про світських людей, які, добиваючись якихось почестей, хизуються і забувають про бідних приятелів. А Марія тішиться, що досягла високого звання лише для того, щоби краще допомагати бідним.

У свято Покрови Матері Божої, задумуємося над його змістом, адже Діва Марія з’явилася у Влахернському храмі Константинополя, де знаходилася Її риза, в той час, коли місто було оточене ворогами.

З’явилася для того, щоби Своїм омофором покрити, тобто захистити той народ від біди, від лиха, від згуби, від збезчещення і знищення. Діва Марія у цьому святі власне виявляє Себе як Заступниця, яка заступається за людей Своїм омофором, Яка дає Свій Покров, Свою ласку, Своє благословення. Але чи всі сьогодні хочуть Її благословення?

Якось один протестантський  пастор запросив до свого дому знаменитих проповідників з інших деномінацій. Всі запрошені сіли навколо круглого столу, де для кожного була поставлено книгу «Святе Письмо», оздоблену букетом квітів. Почали дискутувати над проблемами, котрі на їхній погляд були суперечливими, адже кожен  інтерпретував по-своєму важливі, але і важкі для зрозуміння місця із Біблії. Вели дебати над кожним найменшим словом із вказаних важких і важливих місць: містифікували, догматизували, деміфологізували, психологізували і фемінізували.

Почали говорити про Діву Марію. Раптом господар перервав гарячу дискусію, диспут і крикнув на одного із присутніх гостей, який був католицьким священиком: «Що вам прийшло в голову? Що ви робите?» Почав кричати, тому що вказаний священик почав обривати головки квітів у букеті і розривати їх на кусочки. «Що ви робите? Хіба ви  не знаєте які це дорогі квіти? Хіба ви не знаєте скільки коштує такий велиий букет квітів?»

Католицький священик відповів: «А я думав, що тут все можна розривати і нищити. Адже якщо можна відривати Діву Марію від Ісуса, нищити Її авторитет, підважувати основу Її життя – святість і казати, що Вона проста, звичайна жінка, то можна і розривати та нищити квіти. Якщо так можна розривати і нищити Пренепорочну Діву, то і все інше можна рвати і нищити, в тому числі і квіти також».

Ми маємо таку прекрасну Матір в небі. Ми маємо таку прекрасну Захисницю і Опікунку, то ж не сміймо ображати Її. Не сміймо кривдити Її. Встаньмо на Її захист супроти тих невігласів, невіж, які не хочуть  шанувати Матір. Пам’ятаймо, що той, хто не шанує Матір, той перестане шанувати і Батька, Небесного Отця, перестане віддавати Йому ті почесті, які Йому належить віддавати.

Ісус, являючись св. Бригіді, говорить: «Мамо, проси у Мене що хочеш». Цими словами Він виявляє послух до Неї». Якщо Її Син вже у небі, Прославлений після Свого воскресіння і вознесіння на небо виявляє Їй почесті і послух, то ж чи не належить нам віддати Їй почесті і послух?

У свято Покрови Пресвятої Богородиці подбаймо, щоби наш внутрішній духовний світ був зосереджений на культі  як Ісуса, так і Марії, бо неможливо розділити Марію від Ісуса. Без Марії Ісус не прийшов би у світ. Без Марії не було б спасіння, без Марії ми не мали б Матері, бо Ісус, вмираючи на хресті, говорить до Неї, вказуючи на учня: «Це син Твій», а до учня: «Оце Мати твоя!» (Ів.19, 27). Амінь.

Роман ВАСИЛІВ, отець-доктор, декан Бориславський (УГКЦ)

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *