«Ми – Усик»: Усик та наша ідентичність

Суспільство кривих дзеркал: висновки за підсумками бою Усик – Джошуа

Олександр Усик – прекрасний боксер, один з найкращих у світі. Це – факт. Александр Усик – представник російського світу, шароварщини та ватників. Такий він – дуалізм боксера з Криму, який підтримує малу Батьківщину, але не розуміє, що з нею відбувається. Гордо представляє Україну, але не бачить її без Росії.

Чия перемога

Після оголошення переможця бою Усик – Джошуа, українці емоційно почали писати й говорити про нашу перемогу. Перемога України й українського народу можлива лише у війні на Сході країни чи в Криму. Наша перемога – це коли виграє країна. Усе, що відбулось в Лондоні, це перемога Усика та його команди. Особисто, не маю бажання приєднуватись до чужої перемоги.

Усик – професійний боксер, це його робота, він так заробляє гроші. Уболівальники – це частина його заробітку. Чим більше за ним стежать, реагують, тим вищі гонорари, тим більше він отримає за напис на шортах. Тут немає нічого епохального чи неймовірного. Це не принесе користі країні, а, навіть навпаки, підсилює стереотипи про Україну та українців.

На початку вересня українсько-американська приватна компанія Firefly Aerospace запустила космічну ракету Alpha. Це – досягнення для країни, демонстрація її сили та потенціалу. Утім такого захоплення й близько не було. І навіть розповідають, що політ в космос і поруч не стоїть біля перемоги Усика!

Тут криється проблема зі сприйняттям подій. Перемога Усика нічого не дасть для економіки, не може забезпечити новими робочими місцями. А компанія Firefly Aerospace зможе, проте не важлива для країни та українців.

Наш козак чи Русский воин

Розмовляв українською на пресконференції, цілував прапор, танцював гопак, говорить про любов до України. Це – аргументи прихильників Усика, так пояснюють, що він змінився, став більшим українцем і його варто підтримувати.

Говорив українською. Хто дивиться пресконференції? Мало хто! Це дійство для журналістів. Важливіше, якою мовою боксер звертався після бою, коли його слухали десятки мільйонів, як він говорить у своїх соцмережах. Ви чули там українську? Я – ні. Для прикладу, стронгмен Олексій Новіков, здобувши перемогу на World’s Ultimate Strongman 2021, звернувся українською до тих, хто дивився онлайн-трансляцію і завершив виступ словами “Слава Україні”.

У Криму Україну зрадило понад 23 тисячі військовослужбовців. Вони теж колись цілували прапор та присягали на вірність. Публічні й красиві жести не розкривають людину вцілому, не відкривають її реального ставлення до країни. Важливі вчинки, а не поцілунки. Бо Юда теж поцілував Ісуса.

Говорив про любов до України. Медведчук теж говорить і водночас торгує життям українських воїнів.

Зверніть увагу на вигляд Усика уже після бою – він тримає чотири пояси у футболці із зображенням воїна, що молиться. Це зображення в інтернеті дуже легко знайти – “Русский воин молится” або “Православный воин”, а до опису йде чергова притча про те, як посварили братів. Сумніваюся, що він одягав цю футболку з думкою: “це воїн Русі, Русі – матері України”. “Православный парень, смотри, наш”, – така реакція була на його дії після завершення бою. Це і є його образ та суть. Він не козак, навіть не Джокер. Він – представник спільноти, якої в Україні все менше.

Наша ідентичність

Проєкт Ukraїner з’явився, щоб показати Україну світові та вийти за межі стереотипних уявлень і образів про нашу країну. Щоб нас ідентифікували не тільки з футболістом Шевченком, Кличками та Чорнобилем, шароварами, танцями й салом.

Проте саме такий образ транслює Усик. Не треба тішитися його гопаком. Це – шароварщина і спрощення української культури. Він дає впізнаваний образ для світу та українців. Перші – розуміють хто це, а ми – тішимось, накладаючи свої образи патріотизму та українськості. Нагадаю, 24 серпня 2013 року жителі ‪ Слов’янська разом з Нелею Штепою виграли парад вишиванок у Києві. А навесні наступного року з цього міста почалась окупація Донбасу.

Сімферополь – Україна та “Браття”

У цьому поєдинку було багато символізму. Принаймні, його багато хто шукав. Рукавички з написами “Україна” та “Сімферополь”: у цьому побачили начебто заяву Усика, що Крим – це Україна. Мені думається, що так він показав, що для нього однаково близькі країна та місто.

У пісні “Браття” українці побачили козацький дух і боротьбу за Україну до смерті. Але не факт, що так це трактував сам Олександр. Не виключено, що тут для нього близький образ “братів”, про яких він так часто говорить.

Чи варто звинувачувати Усика? Ні! Він продукт оточення, своєї інформаційної бульбашки та українського суспільства. 

Прості рішення: герой, не герой

Ми дуже любимо прості рішення. Швидко когось героїзуємо, а його опонентів записуємо до списку ворогів. Так само легко скидаємо з трону та знаходимо нових ідолів. Це проблема в розумінні ситуації з Усиком. Ми підносимо його на п’єдестал як крутого боксера і забуваємо про громадянську позицію. Усіх, хто про неї нагадує, починаємо цькувати. Проте ті ж самі люди в час зашкварів Олександра першими кричать, що він – зрадник.

Ми не хочемо розбиратись й розділяти “мухи від котлет”. Бо так простіше, бо ми теж так поводимось, бо для нас – це норма.

Патріот на вимогу грошей

Усик буде таким напівпатріотом у публічній площині до кінця кар’єри. Він заграватиме з українцями та росіянами. Це не просякнуто ідеологією чи світобаченням. Це все ринок продажу одягу. Усик робить шоу перед боєм і на рингу, в інший час його немає й не буде. Він не знає англійської, не може вільно спілкуватись з іноземними ЗМІ чи прийти на вечірнє шоу в США. А, відповідно, його бренд працює тільки на колишній території “тюрми народів”. Щоб одяг продавався, люди мають його любити. Тому Усик хороший для загальних мас як в Україні (прапор, гопак), так і Росії та Білорусі.

Джокер – Усик

На пресконференцію перед боєм Усик прийшов в костюмі Джокера (герой коміксів від DC). Джокер дуже цікавий і багатогранний персонаж. Але має одну особливість – біполярний афективний розлад. У цьому образі можна побачити не лише самого боксера, а й тих, хто так пристрасно за нього вболівав, а за кілька годин до того писав про “зрадника Зеленського” і смерть українських воїнів на Донбасі.

Усик – це дзеркало значної частини суспільства та хороший приклад середньостатистичного українця. Любитель шароварщини й широких жестів, за якими не має змісту. Усе бачить поза політикою і намагається дистанціюватись від проблем країни й суспільства. Часто скаржитьсяна долю і не забуває наголосити, що “звичайна проста людина”. Ніби розуміє, що живе в Україні та є українцем, але не бачить свого життя без Росії й “рускава мира”, підтримує військових, але не бачить війни з Росією. Може поширювати відео російського Comedy Club і говорити про розвиток української мови й українського продукту. Усик такий, який він є і не варто в ньому шукати героя. Він – прекрасний боксер, але немає громадянської позиції. На жаль, таким є і наше суспільство, суспільство прекрасних людей і поганеньких українців.

Станіслав БЕЗУШКО, lviv.media

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *