Сьогодні, 8 травня, Україна разом з Європою відзначатиме День пам’яті жертв Другої світової війни та примирення між країнами-учасницями. Така зміна акцентів дає змогу переосмислити явище війни як такої та зруйнувати радянські історичні міфи, відмовившись від святкування на користь вшанування. Однак, за даними соціологів, 52,3% українців досі вважають за потрібне відзначати День перемоги 9 травня.
Від 2015 року указом п’ятого президента Петра Порошенка Україна започаткувала нову традицію відзначення 8 та 9 травня, де замість гордості за перемогу у кривавій війні, людство віддає шану пам’яті полеглим у боях. До цього дня в Україні щорічно приурочена низка меморіальних та урочистих заходів, однак з урахуванням пандемії їхня кількість та масштабність значно зменшені.
Нещодавно «Українська соціологічна група» провела опитування серед 1,2 тис. українців та виявила, що 52,3% опитаних хочуть святкувати 9 травня, 16,2% респондентів вважають за потрібне відзначати тільки День пам’яті та примирення, а 30,1% – обидві дати – День пам’яті та примирення і День перемоги. 1,4% опитаних відповісти не змогли.
Так само немає і єдиної думки в українському політикумі. «Опозиційна платформа ‒ За життя» щорічно висловлюється за збереження свята 9 травня, називаючи його Днем перемоги у Великій вітчизняній війні.
Історик Олександр Палій наголошує, що упродовж останніх кількох років у свідомості українців відбулася трансформація сприйняття війни та присвячених їй дат.
«Будь-які акції «побєдобєсія» організовуються з ініціативи проросійських політичних сил. Саме вони просувають наративи великої перемоги, чим викривляють історичну пам’ять. Куди важливіше пам’ятати про те, скільки людей загинуло у цій кровопролитній війні, аніж набиратися пихи від перемоги», ‒ зазначив історик.
Він додав, що є українці, які святкують День перемоги через особисту родинну історію, але самі політики часто спекулюють на цьому.
«Дуже часто дідусі чи батьки лідерів проросійських сил були поліцаями, як от в Медведчука. А зараз ці сили в російських інтересах нав’язують українцям радянську велич свята, не маючи до цього жодного особистого стосунку», ‒ зазначив Олександр Палій.
Експерт наголосив, що люди, чиї рідні воювали, не мають на меті величати цю перемогу, а радше зацікавлені у тому, аби віддати шану загиблим та уцілілим. Тому День пам’яті та примирення є ближчим у контексті історії.
У контексті нашої країни варто розуміти, що на момент початку війни частина території України входила до складу Польщі, тож українці воювали на різних фронтах, часто – один проти одного. Інститут національної пам’яті наголошує, що Друга світова війна для України це насамперед історія окупації, оскільки понад 30 млн населення України, перебували в нацистській окупації, а загальні демографічні втрати становили 10,4 млн осіб.
